Дочка Прометея

З дитинства – з посмішкою крізь пекучий біль,

Ще з юності ніколи не здавалась,

Як горда пташка, що зліта у височінь.

Щоби не плакати – сміялась.

Заполонили серце полум’яне

Талант і розум, терпеливість і любов.

Нехай Дочкою Прометея звалась,

Та Українкою була за будь-яких умов.

Ще молода душа, і серце молоде.

Ще й не жила… Та як хотілось жити!

І «Давня казка» нині не нова.

Нетлінне слово пам’ятаємо навіки!

                      Соломія Бурбулевич,

                                                учениця 9 класу Костенівського НВК

                                                         «ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ» ім. Андрія Костирки 

Пам'яті Андрія Костирки

Воїн Світла, Воїн Добра.

Ще з дитинства був скромний і тихий.

Хто б сказав, дивлячись на русявого хлопця,

Що він стане сучасним Героєм…

Дарма що ще юний, та серце хоробре.

Полум'яний  меч досі горить.

Захищав своїм тілом стійким

Побратимів, за них і поліг.

Пам'ятай, Україно, Андрія.

Пам'ятай, Батьківщино, Героя.

Не забудем твій подвиг ніколи,

Подвиг лицаря, воїна, сина,

Подвиг брата, солдата, героя.

Ти боровся за волю країни,

За щасливе життя Батьківщини,

За село своє, за родину –

Ти відстоював честь України.

Ми пишаємося Тобою:

Ти стояв до останнього в бою,

Залишився людиною і на війні,

Не зчерствив юну душу на мертвий «протез»

І не зрадив себе у важкій боротьбі.

До кінця Ти жертовно доніс свій хрест…

У пам'яті народу оживають

Уже відомі й не нові слова:

«Андрій – Герой. Герої не вмирають!

Героям поклоняється земля».

                   Соломія Бурбулевич,

                                                учениця 9 класу Костенівського НВК

                                                         «ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ» ім. Андрія Костирки