неділю, 31 січня 2016 р.

«Людино, людино, людино, людино!
Збери себе всю у собі воєдино»
(урок-роздум з позакласного читання
за морально-етичними мотивами поезії Ліни Костенко)

Мета уроку:викликати в учнів зацікавлення поезією Ліни Костенко; розширити читацький кругозір; виховувати кращі моральні якості (почуття обов’язку, відповідальність, товариськість); стимулювати розвиток в учнів навичок пошуково-дослідницької, творчої роботи, вміння працювати з різними джерелами інформації та презентувати результати власної пошукової діяльності; виховувати допитливість; сприяти розвитку у школярів навиків виразного читання та аналізу поетичного твору (із застосуванням знань з теорії літератури).
Обладнання: поетичні збірки Ліни Костенко, мультимедійний проектор для демонстрації презентації, фонові мелодії до віршів (самостійно підібрані учнями, які отримали попередні завдання проаналізувати певну поезію).
Тип уроку: урок-роздум.

Попередньо усім учням озвучено проблемні питання:
1.      У чому, на вашу думку, полягає зміст і цінність людського життя?
2.      Що в сучасному житті роз’єднує людей?
3.      Що, на вашу думку, повинно лягти в основу подальшого розвитку цивілізації?
4.      Якого змісту набуває в поезії Ліни Костенко слово «неандерталець» у морально-етичному плані?
5.      Як ви розумієте вислів «нести свій хрест»?
6.      Яких людей, на вашу думку, у сьогоденні більше: деградованих чи високодуховних?
7.      Як зберегти кожному із нас людяність у душі в сучасних умовах?

Індивідуальні попередні завдання для окремих учнів: вивчити напам'ять одну із запропонованих учителем поезій Ліни Костенко, підібрати відповідну фонову мелодію для своєї декламації та підібрати на основі власних викликаних поезією асоціацій кадри для загальної презентації.

Не треба думати мізерно.
Ліна Костенко
Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми, мети уроку
(Портрет поетеси та запис епіграфа уроку на екрані)
Вступне слово учителя (під ліричну мелодію):
«Як сірничок, припалений від сонця,
день  спалахнув, обвуглився, погас,» – це слова Ліни Костенко. Яскравий образ, чи не так? Як швидко гаснуть короткі сірнички, так само швидко минають і дні нашого життя, мчать, летять один за одним. Тому що:
У драмі людській небагато дій:
            дитинство, юність, молодість і  старість.
            Роби що хоч, ридай або радій.
            Неси свій хрест. Все інше – позосталість.
Ви, старшокласники, тільки стоїте на порозі дорослого життя, воно здається вам таким довгим… Але пам’ятайте: насправді воно коротке, дуже коротке. Жодна людина, відчуваючи наближення смертної години, не сказала, що досягла всього, чого бажала і прагнула. Поривання людської душі безмежні, а життя обмежене кількома десятками років. Ось таке перше протиріччя нашого життя. Сьогодні на уроці, сподіваюся, ви зробите для себе важливі моральні висновки із почутого і усвідомленого. А допоможе нам поезія Ліни Костенко.
(мелодія стихає)

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Під мелодію «Місячної сонати» Л. Бетховена учениця читає напам'ять і коротко аналізує вірш Ліни Костенко «Пастораль ХХ сторіччя».
(На екрані у цей час – кадри із зображенням воєнних дій на сході України)

- Слово учителя:
У цьому вірші, який, на жаль, знову став для українців актуальним через трагічні події на сході нашої країни, народження змінюється смертю і навпаки. Життя коротке і часто трагічне. Як «дитя війни» Ліна Костенко рано це усвідомила. Росла вона у гнітючій атмосфері сталінщини, а в літературу увійшла разом зі своїми ровесниками в час світлої епохи «шістдесятництва» – періоду прозріння, духовного розкріпачення нашої інтелігенції, коли перед нею, перш за все, постало питання: «Як жити далі?» Довіряти чи не довіряти оточенню? Постійно іти на угоди-компроміси чи жити чесно? Як налагодити ниточки людського спілкування, порвані у недалекому минулому?
(На екрані  – колаж із  портретів «шістдесятників»)
Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк – по-різному простелилися їхні життєві шляхи, але це про них та багатьох інших «шістдесятників» можна сказати словами поетеси, яку іменують совістю нації:      
Було нам важко і було нам зле.
І західно, і східно.
Було безвихідно. Але
нам не було негідно.
І це, напевно, головне.
Якої ще фортуни?
Не відступитися. І не
покласти лжу на струни.
І ми дійсно можемо повчитися у покоління «шістдесятників» принциповості, безкомпромісності, совісності.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу, формування вмінь та навичок.

- Слово учителя:
Поетичні рядки Ліни Костенко, які стали темою та епіграфом нашого уроку, особливо актуальні у наш непростий час. Послухайте, від чого застерігає поетеса у вірші «Мабуть, ще людство дуже молоде…».


- Учениця декламує названий вірш та висловлює враження від нього.

  - Слово учителя:
Як же ви розумієте вислів «неандерталець»? Чи є такі люди у сучасному житті? (Люди примітивні, з невисокими духовними запитами, або й без них) А яких людей, на вашу думку, у наш час більше: хороших чи нікчемних?

- Міні-дискусія (учні висловлюють аргументовані думки, акцентуючи увагу на нових позитивних суспільних явищах, наприклад, волонтерстві, самопожертві добровольців-захисників України, на екрані – кадри, що ілюструють ці висновки).

- Слово учителя:
Чи всі ми уміємо розрізняти добро і зло під різними масками? Адже добро найчастіше непримітне, не впадає у вічі. Та й чи вміємо цінувати все те позитивне, що дарують нам зусиллями своєї душі рідні, близькі, друзі?

- Учень декламує поезію Ліни Костенко «Усі вже звикли:геніїв немає…» та висловлює свої враження.

- Слово учителя:
Не можна у всьому суспільному негативі лише звинувачувати політичні та соціальні обставини, не можна тільки те й робити, що ремствувати і нарікати на долю.
Людина – не безвольна іграшка в чиїхось руках. Згадаймо Симоненкові рядки: «Ти знаєш, що ти – людина?».
У Ліни Костенко є чудовий вірш «На світі можна жить без еталонів…»

- Учениця декламує названий вірш та висловлює враження від нього

- Слово учителя:
Що, на вашу думку, роз’єднує в сучасному житті людей?
(Учні висловлюють свої думки)
Мабуть, вагому роль у цій проблемі відіграє невміння людей спілкуватися, особливо в сучасному життєвому ритмі. І поетеса доволі давно про це застерігала. Дедалі частіше щирість підміняється холодною ввічливістю, почуття – зовнішньою маскою чемності. І хто перш за все страждає від таких підмін?

 - Учениця декламує вірш Ліни Костенко «Пінг-понг» та висловлює враження від нього.

- Слово учителя:
Як розрізнити вічне і скороминуще в житті, якими повинні бути у нас орієнтири? Послухайте вірш «Шалені темпи» і вдумайтесь у його поетичні рядки.
(Учитель читає вірш і  аналізує)
Що, на вашу думку, повинно лягти в основу розвитку цивілізації?

 - Міні-дискусія

- Слово учителя:
          Морально-етичними проблемами та роздумами пронизаний цикл коротких афористичних віршів-думок Ліни Костенко «Летючі катрени» та «Інкрустації». У них поетеса піднімає проблеми бездуховності. Прошу вас ознайомитися з цими поезіями згодом самостійно і замислитися над ними. А зараз поміркуймо, у чому ж знайти сучасній молодій людині духовну підтримку. Як зберегти усе найкраще, що є в душі?
(Учні висловлюють свої думки)
          Біблія з давніх-давен була джерелом духовної сили людства. Знаходимо і у Ліни Костенко оригінальні роздуми на біблійні мотиви. Одним із них є вірш за мотивом «Давидових псалмів» (Псалом І), які знайшли своє відображення і у творчості Т.Г.Шевченка, і в сучасній поезії. Послухайте і вдумайтесь у ці рядки.
(Учитель читає вірш під духовну мелодію)
Яке значення ви вкладаєте у згаданий на початку уроку вислів «Нести свій хрест»?
(Учні висловлюють свої думки)

- Учень декламує вірш Ліни Костенко «Пісенька з варіаціями» та висловлює враження від нього.

ІV. Підведення підсумків уроку

- Слово учителя:
Якою ж бачить людину майбутнього Ліна Костенко?
Високодуховною, працьовитою, принциповою. Може, якби побільше людей прагнуло до цього ідеалу, то і життя наше змінилося б.
                                   - Спадковість?
                                   - Совість.
                                   - Мрія?
                                   - Інститут.
                                   - Любов?
                                   - Життя.
                                   - Зненависть?
                                   - Трутні.
                                   - Минуле?
                                   - Труд.
                                   - Позаминуле?
                                   - Труд.
                                   З таким минулим можна і в майбутнє.
                                                                       (Поема «Зоряний інтеграл»)
          Бажаю, щоб і ви, поставивши перед собою такі запитання, могли давати на них такі ж сповнені гідності відповіді.
          Може, була б у цьому і якась невеличка заслуга оцього нашого уроку-роздуму. А таких уроків, уроків добра, а іноді і уроків зла, буде ще у вашому житті чимало.
          Що переважить у вас у душі?
          Пам'ятайте ще одну важливу думку, висловлену Ліною Костенко:
                                             Вища математика віку:
                                             З суми безконечно малих
                                             Виникне безконечно велике.
          Закарбуйте у своїй пам'яті: кожна людина – не безвольний інструмент  у руках долі;нам під силу навчатися жити крилато, а не низько; літати птахом у царстві людського духу, а не стелитися по землі притоптаною травою. А допоможе нам у цьому висока поезія, тому що
                                             Поезія – це завжди неповторність,
                                             Якийсь безсмертний дотик до душі.
          Сама поетеса усвідомлює силу слова так:  
(Учитель читає вірш Ліни Костенко «Виходжу в ніч»)

          А завершимо урок віршем Ірини Тулундай, який суголосний поезії Ліни Костенко.
                                             Нам би про душу хоч не забути,
                                             Нам би хоч трохи добрішими бути!
                                             Ми лише раз – так уже повелося –
                                             Живемо на цій грішній землі…
                                             Хай прокинуться сплячі душі,
                                             Що як квіти у квітнику,
                                             Що потребують дощу і суші
                                             На довгім життєвім шляху.
                                             Хай романтика Віри й Любові
                                             Слова людського тепла й доброти
                                             Нам порожнини в душах заповнять,
                                             Куди вже війнули ринкові вітри.
                                             І душі наші хай піснею повняться,
                                             Скиньмо із лиць своїх черствості маску,
                                             Нехай зігрівають нас промені сонячні.
                                             Зробім Україну щасливу, як казку.
Нам милосердя, Господи, подай
                        До всіх страждущих і незахищених.
                        Ми ще від страху і злі, і сліпі,
                        В душах у нас ще багато що знищено.
Благослови рід людський на добро!
                        Душі відкрий нам для злагоди й миру!
                        Щоб на Вкраїні незгод не було,
                        Нас сохрани. І спаси! І помилуй!

          V.  Домашнє завдання:
          Написати твір «Мої роздуми над поетичними рядками Ліни Костенко»

                                    Розробила урок вчитель
                                                української мови та літератури
                                                                      НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів – ДНЗ» с. Костенів
Перемишлянського району Львівської області
                                               Наталія Миколаївна Гавінська

Немає коментарів:

Дописати коментар